ЖЕРЕБЦОВ Володимир Володимирович

(30.12.1976-грудень 2014)

Народився 30 грудня 1976 року у м. Білово, Кемеровської області, РРФСР. 

Ще з дитинства Володимир вирізнявся допитливим та жвавим розумом. Почав читати рано і так багато, що дивував навіть бібліотекарів. Уже тоді у хлопця з’явився хист до винахідництва. Постійно  щось  конструював,  намагався  вдосконалити  чи  вигадати,  влаштував  дослідницькі експедиції в місті. Реалізувати дитячі захоплення пізніше зміг на виробництві. 

За прикладом батька пов’язав своє життя з шахтою. Після училища та строкової служби в армії  у  1996  році  влаштувався  на  шахту  «Західно-Донбаська».  А  в  2003  році  перейшов  на «Павлоградську»,  працював  електрослюсарем  дільниці  автоматики,  зв’язку  та  інформаційних технологій.

Володимира  цінували  у  шахтарському  колективі.  Він  знав  і  любив  свою  справу.  Як раціоналізатор подав багато новаторських ідей. Зокрема створив стенд для перевірки управління вугледобувним комбайном. 

Як  грамотний  наставник  умів  просто  пояснити  складні  виробничі  про цеси.  Ніколи  не боявся  відстоювати  свою  думку.  Під  час  шахтарських  страйків  у  важкі  90-ті  брав  участь  у шахтарській ході до Києва. 

Теплими словами згадують захисника і його рідні. 

«Нас  у  сім’ї  росло  п’ятеро.  Вова,  один  зі  старших,  опікувався  нами,  молодшими.  Як справжній супермен завжди поспішав на порятунок, коли хтось потребував допомоги. Добрий, щирий, безвідмовний. Любив життя і дивився на світ дитячими очима, завжди готовий до нових відкриттів. Таким він закарбувався в наших серцях», - кажуть сестри захисника. 

Став до лав захисників 4 квітня 2014 р. Звання: солдат. Посада: номер обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї 1- го механізованого батальйону. 

Підрозділ: 93-тя окрема механізована бригада. 

Після   мобілізації  Володимир   доєднався   до   93-ї   бригади   та   проходив  навчання   на Дніпропетровщині. Потім брав участь в бойових діях в зоні АТО на Донеччині. Зокрема тримав оборону поблизу селища Піски, де точилися запеклі бої. 

Володимиру довелося захищати Україну у важкий період – на самому початку ворожого вторгнення, коли тільки набирала сили міць українського війська. Він перебував у гарячих точках фронту. Але інформації про його участь у бойових діях зберіглося мало: захисник відмовчувався та беріг сім’ю від хвилюючих подробиць про фронтове життя. 

Побратими цінували його як надійного друга, що не підведе у скрутну  хвилину. Тому і після загибелі воїна не забувають, щороку приїжджають на могилу солдата. 

Загинув 5 грудня 2014 року внаслідок  обстрілу в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області. 

Похований у м. Тернівка на центральному кладовищі на Алеї Слави. 

Нагороджений:

-    Указом  Президента  України  №473/2015  від  13  серпня  2015р. орденом  «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

-    Медаллю «За жертовність і любов до України » УПЦ КП від 24 листопада 2015р. (посмертно). 

-    ВГО Спілка ветеранів та працівників силових структур України  «Звитяга» нагрудним знаком «Гідність та честь» (посмертно). 

-    ВГО «Ми - українці» орденом «Хрест героя» (посмертно).

-    Присвоєно звання «Почесний громадянин м. Тернівка» (посмертно). У Володимира залишилися батьки, дві сестри та два брати.