МИЛОСЕРДОВ Володимир Олександрович

Позивний “Князь”

(24.09.1980-20.06.2015)

Народився 24 вересня 1980 року у м. Дніпропетровськ. Жив у м. Павлоград та у м. Тернівка. Володимир,  якого  виховувала  мати,  ріс  самостійним  та  відповідальним  хлопцем. 

Серйозно займався бойовими видами спорту, мав зелений пояс з кіокушинкай - карате та багато нагород. У юні роки сформувався його характер – справжнього бійця, завжди готового тримати удар. 

Після служби в армії працював на будівництві та в охоронній фірмі. Коли ж створив власну сім’ю, народилася маленька донечка , влаштувався на шахту  “Західно-Донбаська” прохідником дільниці підготовчих робіт, аби мати стабільний заробіток. 

Колеги згадують його як роботящого, дисциплінованого працівника. І на шахті, і згодом у війську для нього був дуже важливий колектив, товариство. 

Добрий,  щирий,  завжди  готовий  підставити  плече  підтримки  –  саме  таким  запам’ятали Володимира його рідні та друзі. 

Володимир став до лав захисників 12 лютого 2015року.

Звання: сержант. 

Посада: старший розвідник 2-го відділення взводу глибинної розвідки роти. Підрозділ: 131-й окремий розвідувальний батальйон. Володимир  завжди  сміливо  йшов  уперед  та  ніколи  не  ховався  за  спинами  інших.  Тож , отримавши повістку, одразу доєднався до війська. 

Перестороги  та  вмовляння  рідних  залишитися  вдома  рішуче  відкидав.  Після  навчання  у “Десні” з азартом та вогником в очах узявся за справу. Пишався, що потрапив у глибинну розвідку і виконував серйозні завдання в тилу ворога. 

Під час участі в АТО воїн з позивним “Князь” на Донеччині пройшов багато гарячих точок. Звільняв від загарбників Волноваху, Маріуполь. 

Не раз ризикував життям та прикривав у бою побратимів. А ще навіть на війні продовжував займатися спортом, підтримував гарну фізичну форму, аби мати сили та міць звільняти Україну від загарбників.

Загинув 20 червня 2015р близько 10:00 під час виконання бойового завдання щодо пошуку та знищення ДРГ противника в районі с. Павлопіль Волноваського району на Донеччині. 

Похований у м. Павлоград на цвинтарі по вул. Шутя. 

Нагороджений:

-    Указом  президента  України  №9/2016  від  16  січня  2016  року  орденом    “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

-    Відзнакою 131-го окремого розвідувального батальйону “Хрест розвідника” від 1 квітня 2016 року (посмертно). 

-    Нагрудним знаком  “За участь у бойових діях” УНСО І ступеня від 18 серпня 2016 р. (посмертно). 

-    Почесним  знаком  “Маріуполь  відстояли  –  перемогли”  від  Громадської  ради “Маріуполь” (посмертно).

-    Медаллю  “За  жертовність  і  любов  до  України  ”  Української  православної церкви Київського патріархату від 1 квітня 2016 р. (посмертно). 

-    Знаком пошани від м. Павлоград “За заслуги перед громадою”(посмертно).

-    Присвоєно звання “Почесний громадянин м. Тернівка ” (посмертно). У Володимира залишилися донька та мати.